Виходить ранок із покою ночі.
Несе ліхтар запалений в руці.
Він хоче миру, він любові хоче,
Щоб сміх лунав, співали горобці.
Він наливає радість у горнята,
Він пропонує випічку добра.
В його палац відчинені дверцята
Для тих, хто світло, а не тьму обрав.
Йому плету вінок із первоцвітів.
У грудях серце скаче стрибунцем.
Любов росте, неначе плід на вітті,
І пахне так, мов мамине лице.
Цілую ніжно свіжі щоки цвіту.
Тулюся щільно до облич дерев.
Сузір'ям дум світлю Землі орбіту,
Спиняю змов і воєн хижий рев.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)