Тумани ярами стеляться густими сірими ріками,
пронизані першим променем нової днини.
Сон переплутався з дійсністю під занадто важкими повіками,
повільно й байдуже пливуть хвилини-години.
В ранок безсилою птахою з вим'ятими крилами
й мовчки, бо спів на свободу уперто не хоче.
Можливо в політ по інерції, зібравшись із силами...
...Сонця промінчик перший грайливо лоскоче,
і закликає - "Радій! Літай! Крила розправ та пір'їною
кожною ти відчувай як прекрасно увись!..."
Тумани ярами стеляться...Милуюсь цією картиною...
Не можу злетіти...не зараз...можливо колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2018
автор: Юлія Сніжна