Пробач мене за цю любов болючу,
Що опіків дала немов вогонь.
Терзаю душу я свою і мучу,
Але якщо потрібна - то боронь
Від лиха, зла, дурних думок,
Від недовіри і незнання,
Моя хвороба , як порок,
А назва їй це є кохання.
Так швидко мить летить з тобою,
І так стрімкий потік хвилин,
Я за тобой піду горою,
Піду я проти днів, годин.
Ти не дивись, що невеличка,
Душа ж моя - бездонна грань,
А замість серця полуничка,
що найсолодша в ніч кохань.
Мені лиш знати, що потрібна,
Уваги трохи і турботи,
Що найдорожча я і рідна,
Що у житті нема скорботи.
Я дівчина це потребую,
Я та, що з місяцем зросла,
Я в серденьку своїм карбую
Усе чим дихає душа.
Людина настрою і втіхи,
Я маю крила зза спини,
Мої думки так лунко тихі,
І дзонять мрії всі мої.
Я можу відлетіти в небо,
Поринувши з птахами,
Воно мені так палко треба,
Та обривають крила брами.
Мої крила кохання розправляє-
Він той про кого я так мрію,
Лиш знати що мене кохає
Для мрії полетіти в вирій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2018
автор: Анна Рябота