Червень гляне у душу мою непросту,
Жаром вдарить, немовби з селянської печі.
Вже черешні і вишні достигли в саду,
Шоколадний загар розплескався на плечі.
Подивись на землю, де не впала вода.
Вона репнула, наче дозрілий кавун.
Почорніла вчорашня зелена трава,
Мертвоблідий в степу літній сум.
Таке літо в таврійських степах.
Все живе знемагає від спеки.
Без води у степу просто крах,
Бо вода у нас признак безпеки.
Глянеш вдень в далину - там міраж,
А повітря гаряче , липке і тягуче.
То ж всі думки про воду і пляж
Та ще мрієш , що скінчиться це неминуче.
Згодом збавить сонце пекучу ходу,
Але скільки плюсів залишилось,
Скільки ягід, плодів достигло в саду -
Не здалися жарі на милість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2018
автор: Не Тарас