Ця пристрасть, розлита у глечики,
Така іронічно вільна,
Коли ми ще були малечею,
Я так тобі щиро вірила.
Ця сукня, з дощем і квітами,
І втома від танців поночі,
Нас тягне туди магнітами,
Ми слова не знаєм - «боляче».
Ми просто його не вивчили,
Бо ще вчителі не стрілися,
Згадай, як тоді під вишнями,
Нам легко жилось - раділося.
Згадай, як кружляли в сутінках
Без музики і без оплесків,
А потім я зняла сукню
І ми танцювали босими.
Не було дурного сорому,
І бруду - ні ані крихітки,
Той танець був не для гонору,
Той танець був не для критиків.
Заради весни і юності,
І зірки, що з неба падає,
В життя заплітали руни ми,
Руїни.. - хай інші згадують.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79538
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.06.2008
автор: Ярина Левицкая