Душа прагне трапези, Боже
Благає напитись чудес
Тих, дивних погод певно тоже,
Чекає з предвічних небес.
У водах втопити всю заздрість
Любов охрестити дощем
У помислах звити прозорість
Забути тривогу та щем.
Змінити параметри людства
Вдихнути щось миле, живе
Збагнути, що гріх сіє згубства
О, Господи! Де це все... де?
У світі нема благодаті
І підлість десь точить ножі
Не знаєш, що людям сказати
Що дружбу взяли на ножі.
Вовками вгризаються в серце
Не знають, що коять - "святі",
Так хочеться впасти в джерельце
І блудство спалить на вогні.
Розвіяти попіл світами
Щоб й духу не було його -
Хай впаде блаженство між вами,
У сина молю Твойого.
Мій Боже, благатиму вічність
До правди людей наверни -
Розтоптана й знищена гідність:
- Любов'ю народ доторкни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795363
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.06.2018
автор: Леся Утриско