Шукала злива прихистку вночі,
блаватним шовком з вітром лопотіла,
здаля гриміла зв'язкою ключів,
за нею нитка торочилась біла.
Спекотне місто - вікнами навстіж
ковтало дощ зі спрагою, прожогом...
Зі мною говори, коли не спиш.
Нехай Твоя вгамується тривога.
На дещицю забудеш марноту,
за крок до неба ближчим стане подих.
Ущухне злива, як Тебе збагну
і те, що на самісінькому споді...
[img]https://i.gifer.com/Q8xc.gif[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2018
автор: Окрилена