* * *
Тобі одній ці квіти я приніс,
І кожна з них, кохана, лиш для тебе.
Ще спить в снігах отам казковий ліс
Й веселка ще не сяє в синім небі.
І проліски десь там в снігах тремтять,
Від холоду і вітру зимового,
А наші дні немов птахи летять
І кожний рік ми ждемо дня такого.
В цей березневий день нехай все розквітає,
Усмішки на обличчях, а квіти у гаю.
Мої два перстені цифра ця єднає,
І я тебе, мов квітку, впізнаю.
На перекір рокам, нехай вона не в’яне,
Як в юності далекій хай ніжно так цвіте.
На образ твій я вже молитись стану
Й на квітку цю, що там в снігах росте.
Той день мине, усе переминеться,
Та завжди будь такою, як в мріях ти була.
І ніжна квітка сонцю усміхнеться,
Коли весни діждеться і тепла.
Щаслива будь у тім житті, що є,
Добро твій дім ніколи не покине.
І Бог з роками хай здоров’я додає,
І діти, як птахи, завжди додому линуть.
Я знаю, що так є. Я вірю, що так буде.
Сніги зійдуть, щоб знов колись прийти.
Літа минуть, але не все забудеш,
Як квіти ті , що зміг я принести.
2-6.03.03 (Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2018
автор: Михайло Чир