Сивим туманом, сірими хмарами
Вся Україна покрилась.
Ворог лютує, нищить, руйнує,
Плаче народ, війною стомився.
Скільки ще буде старенька мати,
Слізьми щоднини вмиватись?
Доки в полях і степах України
Буде кров синів проливатись?
Україно-Ненько! твої простори
Вкрились густим полином.
Вражі сини, "братами", що звались,
Підло стріляють нам в спину.
За що ж Боже, така нам доля,
Щоб своїх дітей хоронити?
Вчора Тарас, а сьогодні Степан,
А скільки ще безіменних убито.
У кожного з них була мрія своя ,
Кожен мріяв про дружню родину.
Завіяло смертю і куля ворожа,
Положила в сиру домовину.
Скільки юних життів має знищить,
Війна братовбивча проклята?
Їм би цвісти, учитись і жити,
А скільки ж сиріток без тата.
Росами плаче й ридає земля,
Сумна пісня луна "Пливе Кача".
Доки ще буде нищить нас ворог,
Скільки жінкам плакать нашим?
Сивим туманом, сірими хмарами
Вся Україна покрилась.
Молимось Боже, щоб врешті-решт,
Пекло для нас це скінчилось.
Руслана Ліщинська-Солецька
1 червня 2018
ruslana679@gmail.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2018
автор: Руслана Ліщинська-Солецька