Коли життя осінню
Вже пробує росу,
Й зима вже ходить тінню,
Допити щоб красу,
Тоді лише людина
Пізнає смак життя,
Але говорить дивно:
«Не жив же до пуття»
Така вже наша вдача:
Хай потім, не зумів,
І крекчемо неначе,
Й шукаєм ворогів.
Оглянутись не встигли,
Як фініш і… поріг…
Рідня заголосила:
«Остання ж із доріг…»
15.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794026
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2018
автор: Ганна Верес