Вона не спитає, коли їй прийти,
У сон й попередить, спроможна зайти,
Не думає хочеш, вже туди, чи ні,
Забрати, в стражденні, чи в добротні дні.
Сміється, непідступна, не заплаче,
У когось віднімає все найдорожче,
Знаходить жертву і зовсім розчавить,
Потвора, навіть її не цікавить.
Той вік людини можливо молода
Для неї є, то справжня насолода,
Себе, царицею пітьми вважає,
Безстрашно, вмить, до когось підповзає.
Хтось гірко плаче, не зверне уваги,
Ні з ким, не здатна вести діалоги.
У жилах, кров застигає,це прийшла смерть,
Життя забрала й мрії, розтерла вщерть.
.
І чи то свято, чи літо, чи зима,
Шкода та ліків, від неї, ще нема,
Тож люди, мовте, як їй завадити?
Чи можна бід позбутись, зупинити?
На жаль, ми часто, друзів втрачаємо
Чомусь, завадити, як не знаємо.
30.05.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2018
автор: Ніна Незламна