«Мамо, я сережки хочу!»
Прокололи вушка.
Тепер тобі заздрять сусідки-подружки.
«Ні, бабусю, не прокололи!
Є спеціальний пістолет
І вже у вушках «діаманти» у один момент.»
Хизується, всміхається:
«Не боляче, тільки р-раз!»
Тепер стоятиме на вухах увесь п’ятий клас.
Тоненька, висока, гарні очі сині,
Чорні брівки вгору-вниз, виросте красива.
Вже й уроки вчаться в смак,
Віник в руках грає,
Вже не пише абияк, вже ранку чекає.
По-дорослому тепер зиркає в люстерко
Лиш згадає «пістолет» -
Стає в роті терпко.
Щаслива дівчинко моя!
Мов ластівка легенька.
Сережки ці – тобі броня,
Жіночності маленька жменька.
Вже знаєш ти собі ціну,
Рівняєшся до мами.
І так далеко ще до сну,
Хоча сидиш в піжамі.
«Добраніч, люба!» я тобі скажу,
Як покладеш голівку на подушку.
І бірюзою зблиснуть біля вуст
Маленькі «ображені» вушка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2018
автор: Лариса Чорноус