Там у полі стежка, бережком до гаю,
Жито половіє, соловей співає,
Сокирки, волошки ваблять юні очі,
Маки горять жаром, мов вуста дівочі.
Ллється з серця пісня, аж луна йде гаєм,
По стежині двоє ідучи співають,
Щастям заливає сонце ім стежину,
А завтра він поіде боронить Вкраіну.
А сьогодні жито, а сьогодні літо,
Тільки б жить любов"ю, та життю радіти,
Але ж там, на сході, де війна палає,
Ненька-Украіна захисту чекає.
Зупинились, стали, обнялись гарненько,
Пісню свою в гаю тьохнув соловейко,
Налилися щастям враз дівочі очі,
Полились рікою почуття дівочі,
Обійняв він міцно ніжний стан дівчини,
Цілував вуста ій й грудоньки невпинно,
Навіть жайвір в небі перестав співати,
Не хотів коханню жайвір заважати.
І злились в єдине, два серденька в житі,
Щоб могли у інших почуття горіти.
Збіг до ранку швидко невблаганний час,
Він сьогодні іде захищать Донбас.
Навіть там, на фронті, у негожу днину,
Згадувать він буде у житах стежину,
Ця стежина в житі, довго буде сниться,
Збережи стежинко іхню таємницю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2018
автор: Амадей