Літо! Знову літо!
Привітало усіх квітно:
Розіслало барви в лузі,
Серед піль і по долинах,
І аж ген на виднокрузі.
У зеленім оксамиті
Тисячі маленьких цяток
Зорять в небо і щомиті
Бджолам дать готові взяток.
Придивись: вздовж виднокола
Червоніють яро маки--
І усе пшеничне поле
Оточили густим колом.
Поруч них блакиттю марять
Горді кущики волошок--
За усіх у неба просять:
--До́щу! Крапни хоч би трішки.
Тут блакитні незабудки
Зазирають в очі пильно,
Будять в серці добрі згадки,
Бо ховав їх хтось насильно.
Ось весела інших зграйка:
Білих, голубих дзвіночків--
На тоненьких своїх ніжках
Мовби кличуть у таночок.
Там ромашки срібно-білі,
Скромні, манять чистотою,
І гарячі їх сердечка
Зігрівають й нас з тобою.
На мураві уздовж стежки
Царство білих парасольок--
То гарнесенькі мережки
Деревію в білій льолі.
Тут же братки кольорові
Захиталися нам ґречно
І жадають всім любові
Тепло, щиро і сердечно.
Добре їм усім за містом--
Польовим красуням:
Хоч, буває, беззахисні,
Все ж у ріднім руні.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793688
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.05.2018
автор: Valentyna_S