Біжіть від тих, хто забирає вашу усмішку,
Біжіть й не повертайтеся назад,
Там ви постійно чуєте лиш насмішку
І слово б'є по голові, неначе град.
Біжіть від тих, хто змушує вас плакати,
Хто хоче стерти щастя із лиця
Не завжди добре з ними лиш балакати
І сподіватись, що добрішають серця.
Біжіть від тих, хто змушує прикидуватись
І не собою бути, а лиш образом когось,
Як ви повинні іншим там сповідуватись
З гріхів, яких тут досі не велось.
Біжіть від тих, хто зовсім вас не любить
Навіть якщо їх любите лиш ви
Нав'язування тільки вас погубить
Людино, чуєш? Ти живи, іще живи!
Біжіть від тих, хто змушує боятися,
Хто вас принижує, калічить вам життя
Від них давно потрібно заховатися
Й назад не буде більше вороття.
Біжіть від тих, хто зовсім не цінує вас,
Кому ви не потрібні ні за гріш,
Чиї слова тут повні лиш прикрас,
Душа ж їх не стає, на жаль, добріш.
Біжіть від себе, коли не втекли від інших,
Бо важко буде жити вам отак
Як рани запивати треба віршем
Й чекати мовчки на пророчий знак...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793630
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2018
автор: Кароліна Дар