У хаті майже темно, ніч сумна ( акровірш)

Упала  темінь  на  моє  вікно...
Хатина  похилилася  давно,
А  в  ній  в  кутку  снуються  павуки,
Та  мороком  покрилися  думки.  

І  горе  все  руйнує  неспіша.
Минуло  щастя  –  плаче  знов  душа.
А  хай  же  буде  проклята  війна!
Його  нема,  ніде  тепер  нема..

Жовтіє  вогник  свічки  на  столі,
Екрану  світло  й  відблиск  на  чолі.      
Труна  стоїть  ще  досі  у  очах  -
Еквівалент  безсоння  по  ночах.  

Мені  без  тебе  вже  не  милий  світ.  
На  землю  знов  осипавсь  яблунь  цвіт.
Оманлива  надія  у  душі
На  аркуші  вляглася  у  вірші

І  стелиться  рядочком  у  хорей.
Чомусь,  вже  не  співає  соловей.  
Світанок  десь  затримався,  не  йде,
У  полі  мабуть  вітер  підожде,

Мені  дощем  постукає  в  вікно  -
На  небі  з  хмар  вже  виткане  сукно,
Адже  тебе  нема,  нема  давно..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793526
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2018
автор: Ольга Калина