ЗОРЯ НЕЗАХОДИМАЯ

я  зайду  в  твою  осінь  агатовим  бабиним  літом
поки  ліс  твій  іще  не  спустошився  і  не  пожовк
ти  зустрінеш  мене  листопадом  неписаних  літер
огорнешся  у  сяєво  тепле  ніжніше  за  шовк

дочекайся  прошу  наші  долі  нещадні  маруди
навісне́  хмаровиння  заломить  в  заграві  ману
ти  поринеш  у  неї  торкаючи  сонячні  груди
бурштином  розіллєшся  насподі  в  п’янкому  лану

я  пройду  твою  стежку  не  буде  пото́му  і  сліду
від  солоних  дощів  і  заблудлих  чужих  підошов
упокорено  ляжу  відтінком  в  чуттєву  палітру
та  промінням  зцілую  звабливо  прострочений  шов

най  мінятиме  маятник  вкотре  свою  амплітуду
най  заврунить  зима  всі  ліси  в  аскетичну  чалму
я  намріюсь  тобі  втім  ніколи  твоєю  не  буду
я  з  тобою  не  збудусь  напевне  ти  знаєш  чому


©  Марґо  Ґейко
23.05.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2018
автор: Марґо Ґейко