Небо плаче весняним дощем.
Це хороша і добра приміта.
Заживем хлібороб, хорошо заживем,
Коли врожай відвоюєм у літа.
Може статися так як завжди.
Наче й колос налився вагомий,
Тільки спека - зерно в сухарі
День і ніч запікає у полі.
Ще б травневих, та в червні один.
Тоді дощ уже - благо, надія.
Дощ - коректор і дощ - бригадир,
А до того ще мріять і мріять.
Хліб - основа життя, джерело.
Та й хлібороб не остання людина.
Таке маленьке непримітне зерно
Виростає в печі у хлібину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793285
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2018
автор: Не Тарас