Верховодки злітають над плином
Тихих заводей рік і боліт,
Чорногузи шикуються клином —
В тимчасовий зібрались політ.
Смокчуть мул карасі товстогубі,
Щось поживне шукають собі,
В жабуринні — мелодії любі,
Бабок злети і штиль на воді.
Наче рицарі, в панцирах раки, —
Випускають доверху бульки,
Крутять вуса собі, небораки,
А в‘юни заплелись, як шнурки,
Вигинають довгесенькі спини,
В очеретах густезних на дні.
В ріднокрай у думках часто лину —
Там і радісно, й сумно мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2018
автор: Lana P.