Коли зітре все вітер із чола,
Все, що маскує швидкоплинний час,
Душа забуде,де вона була,
І стане мріяти про нас.
Ми мрію вітру щиро віддамо,
В надії поєднати сни,
І,долі правлячи кермо,
Вернемось разом до весни.
І хай навколо буде глупа ніч,
Одна із тих,що звуть пірнуть до дна,
Знесе нас вітер віч - на - віч...
Чи стане так? Хто зна?...
Стихія доль...Не нам її клясти.
В нестримних хвилях слізних одкровень.
Якщо не в силі вітер нас звести -
Заповним болем знов порожній день...
І стане вітер протягом крізь нас.
І ,злісно , схоче вивіять тепло.
Я ж - не віддам. Віднині - повсякчас!
На зло...Усім вітрам - на зло!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792963
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2018
автор: Вадим Димофф