(З минулого життя)
Я бачу ліс, наповнений життям.
Весняний день. Як пахне листя пріле…
Вовчиця я… Я бачу своє тіло
І те, як поряд грається дитя.
Я відчуваю: дихає земля
І гладить мою шерсть на гриві вітер…
До мене ніжно тулиться маля,
І дерево схиляє свої віти.
Аж раптом чую – небезпечний звук.
Людина поблизу… Її це запах.
Де серце, там несамовитий стук,
Й слабке тремтіння відчуваю в лапах.
І не за себе страх, за вовченя
(Я знаю, що загину у двобої).
По лісу біжимо ми навмання
Від смерті, від жорстокості людської.
В глибокій хащі, у густих кущах
Сховала я свою малу дитину.
Я відчуваю сльози на очах
І його погляд так пече у спину.
Я неминучу відведу біду,
Себе віддам, але його врятую.
І ось уже біжу я по сліду,
Людський я запах дуже добре чую.
Мені вдалось його відволікти,
Його приціл уперся мені в груди,
Й своє життя мені вже не спасти.
Він вистрелив… Ви вбили мене, люди…
***
Прокинулась… Шматує дикий біль
І стукіт в середині в ритмі скерцо…
Я зрозуміла в мене це звідкіль…
Родима пляма зліва, там де серце…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792259
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 18.05.2018
автор: Любов Вакуленко