Війна й добро

Вузька    стежина    бігла    при    дорозі,
Ховалася    у    сивих    полинах,
Раділа    сонцю    і    липневим    грозам,
Та    зачепала    і    її    війна.

Ламала    полини    вона    і    сікла,
Нещадно    ковиряла    її    гладь,
І    стежка    вже,    поранена,    не    бігла,
Й    сліди,    останні,    теж      не    зберегла.

Війна    і    до    людей    жалю    не    мала    –
На    душах    чорне    ставила    тавро,
Того    –    вбивала,    іншого    –    ламала
І    нищила    людське    тепло    й    добро.

Вони    ж    жили…    Ще    й    лікували    душі,
Зі    злом    були    у    вічній    боротьбі,
І    люди    не    були    глухі    й    байдужі,
Бо    не    перетворились    у    рабів!
16.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792230
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.05.2018
автор: Ганна Верес