В серці туга від давнього болю
Та тремтіння якесь раз у раз.
Вас це тішить? – Тож смійтеся вволю,
Веселіться допоки ваш час.
Неприкаяні ночі безсонні,
Мертва тиша, балкон, рій думок,
Кулеметом пульсуючі скроні,
Небо, зорі і дим цигарок.
Чорний кіт заблукав серед ночі.
Як самого себе віднайти?
Теплим вогником світяться очі.
От цікаво… Сивіють коти?
Чи бувають стосунки простими?
Час від часу трапляється мить:
Навіть рідні здаються чужими…
І роз’ятрене серце болить.
Купа друзів, та всім я щось мушу.
Хто б мені хоч колись допоміг
Заспокоїти втомлену душу
На узбіччі життєвих доріг?
Ну чому ми настільки самотні?
Ніби скупчення згаслих зірок.
Пролягає між нами безодня,
Що, насправді, не більша, ніж крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791894
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.05.2018
автор: Сергій Вітер