Спазмують зорі, хвилі протоплазми,
На волю рвуться, геть з-під оболонки!
Пульсар відчув наближення оргазму,
Ще мить - і вибухне, бо надто тонко.
Лизьне масний язик протуберанця
Напружений до вібродзвону простір,
Здригнеться Всесвіт від торкань коханця,
Застогне: "Доста, моя зоре, доста..."
***
Спазмуєш ти, сочишся солонавим,
Збираєш те, розкришене на дрібки,
Світ спресувавсь, обмежився анклавом,
В якому млосно, гаряче і липко.
Ще якась мить й оргазмова безодня
Поглине все й чудове зробить ліпшим,
Хрипиш та стогнеш-, пристрасно й... Природньо,
Благаєш: " Глибше, любий, глибше, глибше..."
***
Спазмує серце... Сльози-глаукоми
Немов підігрують слабкому м'язу,
"То тільки втома, просто перевтома..." -
Снують думки, доведені до сказу.
Гойдаються ритмічно в хво..ди груди,
Без зайвих слів виконує роботу...
"То лише втома, довго так не буде..."
І я спазмую... Нападом блювоти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791581
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.05.2018
автор: Redivivus et ultor