Незгоди, горе - лиш мінлива хмарність,
Вони тоє, то знову їх нема,
Але в душі лишається ненависть
І безпорадність квола і німа
Минає все, лиш пам"ять зостається
Її не знищити, не зтерти, не спалить
Те, що згадаєш - більше не вернеться
Життя біжить, його не зупинить...
Життя закінчується, добре чи погано
На рік раніше, чи на рік пізніш.
Байбутнє знов змішалося з туманом,
Минуле - в пам"ять врізалось, як ніж.
А сьогодення знову тоне в справах,
У монотонності, у сірості років...
Ніщо не вічне, Вічність - то примара,
Пуста обіцянка оманливих Богів.
Надія тане, як вода між пальців,
Надія тане, меншає сім"я
Росте журба, журба за вічним щастям
Життя не змінить вічне каяття.
Та сліз моїх нікому не побачить,
Хто міг би бачити, того давно нема,
Я ворогам свїм колись віддячу,
А покищо караюся сама...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79145
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.06.2008
автор: Larisa