Як хочеться буває десь втекти
Від всіх подалі, просто на край світу!
Туди де мрій лишилися мости,
Де ще душа не знала, як боліти.
Де не було підступності і зрад,
А серце лиш від щастя калатало,
Не знало ні ударів ще, ні втрат,
І з легкістю образи пробачало.
Туде де ясно все було, як день –
Де путь надії освітляла віра,
Час радості, наснаги, і натхнень,
Де юність тільки розправляла крила!
Як хочеться буває десь втекти …
Хоч не надовго про усе забути…
Та тільки ж… Мною зламані мости,
А ще обов’язків тримають міцно пути…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2018
автор: Наталка Долинська