Мама

Поросло  вже  травою  подвір'я
І  стежина  ряснить  споришем.
Ти  пішла  у  далеке  сузір'я
І  вертаєш  у  спомин  дощем.  

Ой  ти,  матінко,  мамочко,  мама,
Я  сумую  без  тебе  завжди,  
Простягнулося  небо  між  нами
Й  неосяжні  далекі  світи.

Ой  ти,  матінко,  сивая  нене,
Знов  приходиш  до  мене  у  сни:
Повертаюсь  в  дитинство,  шалене,
Де  цвіт  вишень  з  твоєї  весни.      

Як  в  дитинстві  прийти,  пригорнутись
І  заглянути  в  очі  ясні,
У  розмові  до  рук  доторкнутись  –
Дуже  хочеться  зараз  мені.

Вже  покрилася  смутком  хатина,
Але  вишні  і  досі  цвітуть,
І  хоч  я  вже  давно  не  дитина
Та  думки  до  матусі  несуть.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791374
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2018
автор: Ольга Калина