Весна кругом розсипала тепло…
Краса проснулась – око забавляє…
Заворушилось-ожило село,
Вітри в дуду свою постійно грають.
Коли весна затче небесний край
Голубизною й хмарками легкими,
Здається, Бог сам опустив нам рай,
Прибравши землю барвами такими.
У сині проліски обулися ліси,
Що з осені сміливо роздяглися,
Позичивши у весноньки краси,
Проснулося салатно-свіже листя.
У кучерях, у білих снять садки,
Тому бджола знайшла собі роботу.
Яка ж краса навколо, все-таки!
Птахи також у весняних турботах.
Після грози із сонечком вода,
Чарівні вимальовує підкови,
А із-за хмарки ангел погляда:
Нам посміхнувся щиро, веселково.
Нема, здається, місця для журби,
Коли знов ранок сонце зустрічає…
Великий Боже, ще одне зроби –
Війну спини – вона життя лишає.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791185
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.05.2018
автор: Ганна Верес