Сиві тумани

Ці  сиві  тумани  лягали  на  поле,
А  в  мороці  з  жаху  заклякла  земля.  
І  танки  розбиті  кричали  ще  болем.
Нічого  не  видно  -  дим  поле  встеля.

На  полі  хлопчина  -    один,  що  вцілілий.
Він  зопалу  встигнув  у  бік  відповзти  -
Кривава  стежина  і  погляд  змарнілий,
Вуста  обгорілі  шепочуть:  "  Прости.

Пробач  ти,  матусю,  що  не  повернуся,
Бо  я  помираю  в  донецькім  степу.
Тобі  обіцяв,  що  від  куль  вбережуся,  
Та  тільки  не  вийшло  -  за  це  ти  прости."

Ці  сиві  тумани  із  димом  змішались,
Дбайливо  прикрили  солдата-бійця.
Холодні  повіки  його  закривались,
А  смерть  вже  стояла,  чекала  кінця.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791124
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2018
автор: Ольга Калина