Свої і чужі

             “Мр-р-р”  –  сказала  киця,  коли  її  погладили.  “Шш-ш-ш”  –  і  майже  відразу  сердито  зашипіла,  бо  близько  підійшов  пес  Черниш,  щоб  отримати  свою  порцію  ласки.  Кицька  Пуша  вважала  себе  головною  на  подвір’ї,  бо  була  старша,  ніж  обидва  собаки  і  дві  інші  кицьки  теж.  Ті  визнавали  її  старшинство  і  не  чіпали,  хоч  із  задоволенням  обгавкували  через  паркан  чужих  котів-залицяльників.  Молодий  пес  навіть  робив  підкопи  біля  сітки,  щоб  прорватися  на  обгороджену  територію,  до  якої  було  зась.  Від  лап  пса,  який  ганявся  за  чужими  котами,  або  обгавкував  сторонніх  псів,  була  реальна  загроза  для  квітів  і  городніх  рослин.  Ті  не  витримували  такої  навали  та  зоставалися  із  поламаними  стеблами  і  листками.  Але  підкопи  завжди  виявляли  по  знаходженню  Черниша  на  забороненій  для  нього  території  і  закривали  лаз,  що  спричиняло  незадоволення  через  відсутність  доступу  до  чужих  котів  і  собак.  Та  це  частково  компенсувалося  хорошим  оглядом  на  дві  сторони  дороги.  Пес  міг  їх  добре  бачити  і  досхочу  погавкати  біля  сітки.
                     Кицька  повернулася  на  інший  бік  і  знову  зашипіла.  Пес  відійшов,  отримавши  свою  порцію  погладжування.  Він  приліг,  витягнувши  передні  лапи.  Пес  підняв  угору  вуха  і  знову  взявся  прослуховувати  навколишній  світ.  Його  вухо  чуло  усе:  щебет  птахів  у  дальній  лісосмузі,  цвірінчання  горобців  у  знесених  із  саду  обрізаних  гілках,  гавкання  сусідського  і  дальніх  псів  у  селі,  спів  півнів,  шум  пральної  машини  у  дворі  сусідки,  газонокосарки  у  сусіда,  шум  дальніх  і  ближніх  машин.  Пес  втомився  від  спостереження  і  приліг.  Він  намагався  задрімати,  але  вухо  все  ж  розверталося  у  бік  нових  шумів.  
                     Повіяв  вільніше  вітер,  промчав  мотоцикліст,  закувала  удалині  зозуля  і  почали  гуліти  голуб.  І  тільки  старий  пес  лежав  під  лавкою.  Він  усе  чув,  але  майже  не  ворушився  і  дрімав.  Іноді  по-старечому  кректав.  Бо  спостерігати  навколо  було  кому...
                     Домашні  тварини,  які  тебе  люблять,  можуть  не  любити  один  одного,  та  все  ж  одне  одного  терплять  і  уживаються,  хоч  час  від  часу  незадоволено  шиплять.  Не  терпіти  і  обгавкувати  із  бажанням  відігнати  -  можна  чужих.  Але  слід  обмежувати  занадто  заповзятливих  охоронців,  щоб  не  витоптали  власний  город  і  квітник.

9.05.2018.
Світлина  автора.      

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791020
Рубрика: Нарис
дата надходження 09.05.2018
автор: Светлана Борщ