Ми із тобою ніби найближчі у світі – лише навпаки.
Міряємо відстань між душами, наче суперники в спринті,
Ділимо на двох одне речення, граємо в хованки,
Аби часом не зіткнутися в цьому химерному лабіринті.
Уникаємо дзвінків і відвертостей, списуючи на втому,
Десь так на відстань руки відсуваючи слово «Люблю».
Витрачаємо дарма час, невідомий нікому,
Обтинаємо крила одне одному без жалю.
Розуміємося без слів, бо на них не буває нагоди,
Одне в одного позичаємо нишком слова і ходу,
Переписуємо життя без обопільної згоди
Кількома майже-усміхами і фразами не до ладу.
Не вкладаємося у рамки, ані в роки,
І далекі, мов двоє світів, на уламки розбиті…
Але часом мені видається, що геть навпаки –
Ми з тобою насправді найближчі у світі.
6.5.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2018
автор: Нічна Пташка