Я всім розказував про відчуття на морі,
Про страх незвіданий, що відчував у шторм,
І до пригод любов та прагнення до волі…
А ще розказував, про дивний нічний сон.
У ньому, ти мене торкалася рукою,
А я не здатен був прокинутись зі сну,
Мов зачарований шаманською мольбою,
Дивився мовчки на обраницю свою.
Ти цілувала тім`я, дмухала на скроню,
Вустами теплими торкалася чола
І щось тихесенько промовивши про долю,
Кудись зі снів моїх в чужі краї пішла.
А я шукав тебе у грішних сновидіннях,
Питав у друзів всіх, хто знати б тебе мав,
І навіть випросив якесь в мольфарки зілля,
Аби помститися тому, хто тебе вкрав.
Давно не плакав я, не знаю скільки років,
А тут хотілося ревіти бо не знав,
Куди у пошуках зробити перші кроки,
Аби на слід знайомий на шляху напав.
Тебе не було…На яву ніде не було,
А я на сивих скронях, все ще відчував,
Твої розпечені вуста, які безглуздо
На віки-вічні втратив, так й не до кохав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2018
автор: Ярослав Ланьо