Гра у війну.
Ми хлопчакАми грались у війну.
Стріляли дерев'яні автомати,
не знаючи війні оцій ціну,
побігли дядька запитати.
На лавці дядько той сидів,
задумливо курив цигарку
і милувавсь на білий цвіт садів
хильнувши за обідом чарку.
Ви воювали дядьку на війні?
А скільки німців ви убили?
А як палають танки у вогні?
А ви стрілять любили?
Затягся дядько самосадом —
Ну, так! З гвинтівки я стріляв.
І помилувавшись садом
Сказав — та я нікого не вбивав.
А танк горить немов сірник,
багато наших погоріло,
і німцю тоже був гаплик...
обличчя в дядька посіріло.
І більш нічого не сказав,
і тільки очі тер,
мабуть у очі дим попав,
я пам'ятаю дотепер.
07.05.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790746
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Микола Коржик