Безліч думок, слова відсутні,
Тримаєшся, ніби з останніх сил
Люди навколо, чіпляють душу
І шкода, що в тебе немає крил,
Ти б полетіла кудись високо
Де сонце, де хмари, де просто ти,
Люди навколо, чіпляють душу
Ти їх не слухай, просто живи,
Часом, буває розбите серце,
Сльози, та знаєш, життя летить
Тримайся пташко, за світлі моменти,
Хоч знаю, що важко бо дуже болить,
Подивися, навколо багато світла,
Тобі ще стільки готує життя
І складно буває, коли проти вітру,
Та ти в цьому світі така не одна,
Послухай як б’ється у грудях серце
Попереду, безліч яскравих днів,
Випромінюй добро і воно повернеться
Все буде як треба, не бійся і вір.
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790633
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Марія Скочиліс