Сивина

Із  сивиною  роки  обнялися
Її  й  його.  Обом  –  за  шістдесят.
Багато  друзів  в  вирій  подалися  –
Вони  ж  іще  плекають  диво-сад.
А  в  нім  –  журби  і  щастя  перевесла  –
Усе  зібралось  у  життєвий  сніп:
Міцні  морози  і  бурхливі  весни,
І  тихий  зойк,  і  зоряні  пісні,
І  сивина,  де  слід  не  тільки  долі  –
То  слід  живої  зрілої  краси.
Її  джерела  досі  невідомі,
Як  і  сльози  –  солоної  роси.
Вони  ж  їх  п’ють,  розбавлені  медами,
І  розбивають  келихи  щораз
На  щастя,  щоби  більше  не  ридали,
Шукаючи  для  себе  щирих  фраз.
10.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790398
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.05.2018
автор: Ганна Верес