Метелик

А  випадково,  ти  не  знаєш,
Чи  є  в  метелика  душа?
Вночі  тихесенько  літає
І  мчить  на  світло    неспіша.

До  світла  тягнеться  небога  -
Дістати  крапельку  тепла
І  забува  про  засторогу,
Що  від  вогню  добра  нема.  

В  це  сяйво  мабуть  закохався,
Попав  в  тенета  вогняні,  
Навколо  в  танці  закружлявся  -
Спалив  всі  крила  у  вогні.  

На  ранок  -  свічка  догоряє
І  сяйва  вже  того  нема.
Внизу  метелик  помирає  -
Зосталась  згадка  лиш  сама.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790343
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2018
автор: Ольга Калина