* * *
За кожний день колись я відповім
І перед совістю і може й перед Богом.
Чи встиг знайти хоч краплю правди в нім,
Як зупинився він перед моїм порогом.
Чи з першим променем його я привітав,
Чи Господа благав, щоб він щасливим був.
Трудився на землі чи в небесах літав,
Чи пригадаю все, чи може щось забув.
Так день за днем усе спливе в минуле
І сонце висушить оті ранкові роси.
Життя, мов блискавка у небі, промайнуло,
І дощ, мов сум, сльозами землю зросить.
Земля воскресне й знову зацвіте,
Усіма барвами з поміж усіх світів.
Мов снігом білим цвітом замете,
Оту стежину, що я пройти хотів.
Стомилось сонце за довгий день весняний,
Його й забрало, щоб взавтра знов прийти.
Минеться ніч і знову прийде ранок,
Мені й за нього відповідь нести.
20.05.2004р.(Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790310
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2018
автор: Михайло Чир