Ворушить локон ніжний вітерець
На скронях сивих, мов колишній сум.
Увесь мій спокій сходить нанівець,
Під весняний і променистий шум.
П’янке повітря з листям налитим
І бджіл рої, І ластівок політ,
Уквітчано все сяйвом золотим,
І наче б то душа вже не болить.
Купаючись в смарагдовій росі,
Я потону у спогадах булих.
У кожнім серці місце є весні,
Любові в перлах чистих, золотих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2018
автор: Ольга Мазуренко