Сади згубили первісну красу,
Розніс навсібіч їх пелюстки вітер.
Черемха розплела свою косу
І гребенем зчесала цвіт із віток.
Ні квіточки на дереві, проте
У листя вбралось, наче птах у пір’я.
Трава, мов заговорена, росте.
Кульбабка пух вигулює подвір’ям.
А хтось з гіллястих вже зайняв Парнас,
Сів на престол, вдягнув корону пишну.
Бузок! Настав його зірковий час -
Ліловим, білим, синім оди пише.
А пахощі такі..., аж ніс свербить!
Інакші ж і не личать королеві.
Радіє небо, вдягнене в блакить,
Співає славень бузові та днев
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)