Пробачити й забуть?!.. Серйозні речі,
А особливо, коли ми вже не малеча,
Коли ще кров не висохла на ранах,
Коли земля страждає від тирана,
Коли за неї падають кістьми,
Чи зможем це колись пробачить ми?!
Чи може син буть матір’ю забутий,
Допоки їй на цьому світі бути,
Коли за нічку коси стали сиві?
Забуть таке вона не має сили!
Так, ми є милосердними людьми,
Але пробачити, забуть не зможем ми!
30.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790026
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.05.2018
автор: Ганна Верес