Знову гарячею хвилею в серці біль!
Душу мою розтривожив друга дзвінок.
Мов на незгоєну рану пекуча сіль,
Кожного разу меньшає в небі зірок…
Я проклинаю навіки тебе, війна!
Скільки тобі, ще скільки треба життів?!
Боже Всевишній, Боже! Яка ж ціна?!
Вже тисячі сиріт в Україні, вдів!
Косить безжальна куля нації квіт,
Янголу не піднять зламаних крил,
Юності не продовжити вже політ,
Мріям не надимати надій вітрил.
Скільки ж вже їх?! О, скільки ж пішло навік?!
Вані, Сашки, Сергійки, Митьки,Юрки!
Скільки вестимем втратам страшний цей лік?!
Як цей тягар, скажіть по життю нести?!
Знову гарячею хвилею в серці біль!
Душу мою розтривожив друга дзвінок.
Мов на незгоєну рану пекуча сіль,
Кожного разу меньшає в небі зірок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2018
автор: Наталка Долинська