(згадка про похорон)
Дивлюся на твої світлини,
І спомин ставить в серці міт:
Ось підійшла до домовини…,
Де ти лежиш… з лицем, як лід,
Ось доторкнулася до тіла,
В якому дух недавно жив…,
Душа, мов гілка, затремтіла –
Лежиш сумирно, відслужив...
А міг найкращі сцени брати
Купатись в хвилях золотих.
Та хто посміє докоряти?!
Усе зробив з того, що встиг.
«Навчи й мене, Василю-брате, -
Тоді відважилась ректи, -
На вістрі дула дух тримати,
Любити отчий край, як ти».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)