А я таки, на щастя, зовсім інша!
І не кричу, вигукуючи гасла.
І ця земля для мене є найліпша,
І віра в Україну ще не згасла…
Та щоб коли і як не вимовляли,
Викручуючи мову всю в екстазі,
Існує все ж питання: чи вертали
Краплини щастя ті слова в образі?
Скажіть, люб’язні, чи забули сутність:
В агресії найліпше помирає.
І не в образах є сама могутність,
Що справді віру в дійсне оживляє…
Я розумію, тренди – то важливо!
Зганьбити мову просто і без болю,
Їй серце вириваючи сміливо,
Піар тим собі роблячи поволі.
Ні, дорогенькі, мова не пробачить
Скільки б її у бруді не топили!
Крізь все життя те доля всім тлумачить,
А ви в перевертнях знов мову ув’язнили…
Скажіть, що далі з тим усім потворством?
Чи на потворстві нове розквітає?
Чи брязкаючи словом і безумством
Так славу хтось помпезну заробляє?…
На щастя, я таки, ну, зовсім інша
І не кричу, вигукуючи гасла.
І ця земля для мене є найліпша,
І віра в Україну ще не згасла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789386
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 28.04.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко