Серце-метелик

                   “Наче  метелик,  серце  голкою
                       До  пам’яті  приколоте…»
                                                                       (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

Серце  моє  –  ти  метелик
З  крилами  кольоровими  –  
Кольору  Неба.
Серце  моє  –  ти  невагоме,
Як  оцей  лускокрил  поцяткований  –  
Істота  повітря  теплого,
Тебе  теж  приколото  –  
Багнетом,  не  голкою
До  буття  нашого  страшного,  
До  часу  нашого  жорстокого,
До  пам’яті  моєї  простреленої,
Що  нагадує  хламиду  самітника,
Чи  то  книгу  з  сумним  епілогом
І  сторінками  перекресленими.
Серце  моє  –  лети  доки  вітер,
Доки  Небо  ще  не  стало  
Важким  дахом  оливним,
Доки  Сонце  не  стало  залізною  кулею,
Доки  Місяць  не  став  вохряний,  як  кров,
Доки  люди  не  стали  жабами,
От  тільки  багнет…  
Яким  тебе  приколото…
До  важкого  каменя  пам’яті…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789132
Рубрика: Верлібр
дата надходження 26.04.2018
автор: Артур Сіренко