Одна лиш мить, й обірване життя.
В жалобі похилилися дерева,
Зелена підкосилася трава,
І виріс смерті гриб, сягнувши неба.
Вітри розносять поминальний дзвін,
Стікають сльози гіркотою в Прип’ять,
Вповзло змією горе в мирний дім
І вигнало усіх – змогли щоб вижить.
Чорнобиль – біль країну пронизав.
Чорнобиль – стогнуть землі лячно й люто.
Чорнобиль для людей бідою став.
Чорнобиль – це нещастя не забуто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789130
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2018
автор: Лана Мащенко