Прямувати до більшого щастя — природа життя.
Бо життя має ціллю нас всіх повернути до Бога.
Ця природна і вільна спрямованість наші чуття
Врешті решт неодмінно виводить на Божу дорогу.
Бо ми прагнемо щастя. Все більше і більше. І ще.
Крапля щастя нас не вдовольнить. Бо ми маємо право
На його океан. Отже, сяючи з наших очей,
Нам освітлює шлях ця прекрасна і радісна правда.
Мов бджола, що шукає нектар і в погоні за ним
З однієї до іншої квітки летить, доки якось
Не знаходить його джерело — невичерпний тайник,
Де знаходить нектару жадані і кількість, і якість,
Саме так кожний з нас, тільки доти шукає чогось
І для себе чогось добивається потом і кров'ю,
Доки в серці своєму нарешті не знайде Того,
Щастям, мудрістю Хто переповнить його і любов'ю.
Це природний процес, що він не потребує зусиль.
Тільки щирість лише і природність потрібні для нього.
Ця природність і повна свобода — Всевишнього стиль.
Ну а інше все є від лукавого, а не від Бога.
[i]11.03.2017
Чернігів
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788780
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2018
автор: Петро Рух