Весна...А на столі лежать таблетки
Цвіте все... А у мене в голові
Все бігають якісь маріонетки,
Туди й сюди проходять, як живі
Лиш книги ще оточують навколо,
Температура, хоч нічого не болить,
Та заспівати все ж не можу соло,
Бо в горлі щось невпинно шкряботить.
Відчинене вікно... І друг мій вітер
Питає: "Ти чому лежиш одна?
Четвертий день не пишеш своїх літер!
Сьогодні ти найбільш мені чудна."
А за вікном життю усе радіє
Здається, хтось мені це говорив
Не бійся, сумувать дитя не вміє,
Такою Бог мене вже сотворив.
І друг мій полетів, знову самотність,
Яку сховати хочеться за склом,
А на лиці притворна безтурботність,
Як і у всього, що там за вікном.
Тюрмою стала вже моя кімната!
Здорова я! Лиш горло шкряботить
Годинник не спиняє циферблата
І матір каже: "Хай дитя ще полежить"
А вітер вже приніс анестезію
Від цих болючих голосних думок
Він знав як сильно я цьому зрадію,
Тому в кімнаті закружляв в танку листок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788503
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Кароліна Дар