IV вимір

Здавна  казали  мислителі  Сходу  –
Двічі  не  зайдеш  у  ту  ж  саму  воду.
Я  уявляю  собі  це  інакше  –
Все,  що  було,  залишається.  Наче.

Бог  розділив  твердь  і  воду.  Відтоді
Здійснює  коло  вода  у  природі.
Лине  в  людину  і  в  світ  із  людини,
Нас  відокремлює  й  горне  в  єдине.

Хоч  витрачається  нібито  всує,  
Звідкись  вертає  і  знову  пульсує.
Може  так  само  є  простір  і  вимір,
Де  ми  тодішні,  а  з  нами  любимі,

Рідні  спочилі,  кохані  забуті,
Мрії  і  настрої,  плани  незбутні…
Як  би  хотілося  це  не  губити,
Глек  підхопити  іще  не  розбитий.

Десь  причаївся  у  «камері  схову»
Вимір  інакший,  ім’я  його  –  спогад.
Там  промайнуле  плекає  свій  устрій.
Тож  кожен  спогад  –  це  також  і  зустріч.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788314
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2018
автор: Марґо Ґейко