Вони

Вони  оминали  старі  будинки,
Побиті  вікна  у  кіосках  забитих.
На  вулиці  гамір,  діти  існують  
Холод  тіло  пронизує,  душу  щось  лікує.

Вони  йшли  парком,  
Крокуючи  по  бруківці.
Назустріч  йшли  дивні  люди,
Кожен  живе  своїм  життям,  люди  -  як  звірі.

Місцями  дерева,  забиті  чагарники  чортополохом,
Вони  крокують  повільно,  примарно,
Але  вони  все  ж  існують.
Оминають  тіж  старі  будинки,
Наче  нічого  не  міняється,  але  життя  триває,
Чи  то  існує,  пливе,  повільно  вмирає.
Закладені  ампули  з  неминучою  недугою  смертю,
А  що  далі?  Ті  ж  будинки?  Ті  вулички  і  бруківка?
Що  по  смерті  настане?  
Вони  не  знають  відповіді  на  це  питання.
Віра,  мрія,  життя,  
Щось  все  ж  є  приємного  у  вічному  знаменному  амплуа.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788034
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2018
автор: MiriamS