Спотворене тіло роками,
Обличчя порізане болем
І врода, розмита сльозами,
Що вже не цвістиме ніколи...
Чи наші це гріхопадіння
Під ноги нас кинули карі,
Чи просто нема в нас спасіння
Від страти, що зветься "старість".
Хапає нас, наче намисто
Своєю холодною тінню
Й кидає вже висохше листя
У вир небуття та тління...
15.4.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787968
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2018
автор: тарпик